СПРАВЖНІ ГЕРОЇ СЕРЕД НАС. Пам’яті Героя — Сириці Віталія Олександровича
Сириця Віталій Олександрович (позивний «Сивий»)
26 жовтня 1969 — 24 травня 2026 року
До Дня захисників і захисниць України ми згадуємо тих, хто став на захист Батьківщини не лише зі зброєю в руках, а й власним життям засвідчив любов до рідної землі.
Віталій Олександрович Сириця народився і все життя прожив у Липцях. Тут минуло його дитинство, тут він створив сім’ю, збудував дім, разом із дружиною виховав трьох дітей — доньку та двох синів.
За мирного життя Віталій був справжнім майстром своєї справи — професійно займався облаштуванням свердловин для питної води. Людина із золотими руками, працьовита, відповідальна, він умів створювати й допомагати іншим.
З початком повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року рідні Липці опинилися в окупації. Віталій разом із молодшим сином зміг вийти з окупованої території пішки. Він одразу вирішив стати на захист України. Попри те, що через вік (51 рік) спочатку його не хотіли приймати до війська, Віталій Олександрович не відступив. Шість разів звертався до військкомату, а останній раз провів там вісім діб поспіль, і своєю наполегливістю домігся можливості служити.
18 березня 2022 року він став до лав Сил оборони України у складі 127-ї окремої бригади територіальної оборони. Служив майстром — номером обслуги мінометної батареї, виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках. Для Віталія ця війна була особливо особистою. Він захищав свій дім, свою родину, свою рідну землю. І вже у вересні 2022 року йому довелося зі зброєю в руках брати участь у визволенні рідної Липецької громади.
Він пройшов через тяжкі випробування, отримав контузію та поранення у листопаді 2025 року. Після лікування та реабілітації знову повернувся до своїх побратимів і продовжив службу.
24 травня 2026 року сержант Сириця Віталій Олександрович загинув поблизу села Тернова Липецької громади, залишившись назавжди пов'язаним із рідною землею, за яку віддав своє життя.
Ця втрата стала непоправною для всієї родини, особливо на тлі того, що раніше війна вже забрала молодшого сина. За особисту мужність, відвагу та вірність Україні Віталій Олександрович був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Нагороду після його загибелі отримала родина.
Віталій Сириця назавжди залишиться у пам’яті рідних, дітей, побратимів і земляків як людина незламної волі, із золотими руками і гарячим серцем патріота.
Його життя — приклад мужності.
Світла пам’ять і вічна шана Герою, який боровся за життя України та своєї рідної Липецької громади!
