1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Всесвітній день боротьби зі СНІДом, який відзначається 1 грудня, – це попередження всім про болючу рану суспільства - СНІД, який виник наприкінці ХХ сторіччя. І прикро те, що ми, як і багато років тому, не хочемо повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного.
За визначенням ВООЗ, до ключових груп населення, які мають підвищений ризик ВІЛ-інфікування у всіх країнах і регіонах відносяться: чоловіки, які мають статеві контакти з чоловіками; споживачі ін’єкційних наркотиків; особи, які перебувають у в’язницях та інших закладах закритого типу; працівники сфери сексуальних послуг та їх клієнти, трансгендери.
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) вражає імунну систему і послаблює захист від багатьох інфекцій і деяких типів раку. Вірус руйнує та послаблює функцію імунних клітин CD4, що поступово приводить до імунодефіциту.
Ознаки та симптоми. Симптоми ВІЛ варіюються в залежності від стадії інфекції. З перших місяців люди з ВІЛ, як правило, найбільш заразні. Протягом декількох тижнів після інфікування ніяких симптомів може не з’являтися або може розвиватися грипоподібний стан, який супроводжується лихоманкою, головним болем, висипом або болем у горлі. По мірі прогресування захворювання у інфікованої людини можуть з’являтися інші ознаки і симптоми, такі як збільшені лімфовузли, втрата ваги, лихоманка, діарея і кашель.
За відсутності лікування через 10-15 років у інфікованих людей розвивається остання стадія ВІЛ-інфекції – це синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Для СНІДу характерен розвиток деяких видів раку, інфекцій або інших важких клінічних проявів хронічного характеру. СНІД-асоційованими захворюваннями є туберкульоз, криптококовий менінгіт, тяжкі бактеріальні інфекції, онкологічні захворювання, зокрема лімфоми і саркома Капоші.
Передача інфекції. ВІЛ може передаватися через рідини організму інфікованих людей, такі як кров, сперма, вагінальні виділення та грудне молоко. ВІЛ може передаватися: при незахищеному статевому акті з інфікованою людиною (вагінальному, анальному, дуже рідко оральному); при переливанні зараженої крові; при спільному застосуванні заражених голок, шприців, інших пристосувань для ін’єкцій; використання нестерильних хірургічних інструментів або інших гострих інструментів; від ВІЛ-інфікованої матері до дитини протягом вагітності, під час пологів або під час годування груддю. При звичайних повсякденних контактах, таких як поцілунки, обійми і потиск рук або при спільному користуванні особистими предметами і вживанні продуктів харчування або води передача інфекції не відбувається.
Важливо відзначити, що ВІЛ-позитивні особи з вірусною супресією, які отримують АРТ, не передають ВІЛ-інфекцію своїм сексуальним партнерам. Таким чином, ранній доступ до АРТ та надання підтримки для проведення цієї терапії мають вирішальне значення не тільки для поліпшення стану здоров’я людей з ВІЛ, але також для попередження передачі ВІЛ-інфекції.
Фактори ризику. Моделі поведінки і умови, що підвищують ризик зараження людей ВІЛ, включають: незахищений анальний або вагінальний статевий контакт; наявність іншої інфекції, що передається статевим шляхом, такої як сифіліс, герпес, хламідіоз, гонорея та бактеріальний вагіноз; спільне користування зараженими голками, шприцами та іншим обладнанням при вживанні ін’єкційних наркотиків; небезпечні ін’єкції, переливання крові, пересадки тканин, медичні процедури з використанням нестерильного інструментарію; випадкові травми від уколу голкою, в тому числі серед працівників охорони здоров’я.
Діагностика ВІЛ-інфекції грунтується на серологічних тестах, які виявляють наявність або відсутність антитіл до антигенів ВІЛ-1/2 і/або ВІЛ-p24. Антитіла до ВІЛ з’являються у 90-95% інфікованих впродовж 1 місяця після зараження, у 5-9% – через 6 місяців, у 0,5-1% – в пізніші терміни.
Лікування. Ліків від ВІЛ-інфекції немає. Однак вірус можна контролювати і запобігати його передачі іншим людям завдяки ефективному лікуванню антиретровірусними препаратами (АРТ). ВООЗ рекомендує призначати постійну АРТ всім людям, що живуть з ВІЛ, незалежно від числа клітин CD4 або стадії перебігу хвороби; ця рекомендація також стосується вагітних і годуючих груддю.
Профілактика. Ризик ВІЛ-інфікування можна знизити шляхом обмеження впливу чинників ризику: відмова від прийому ін’єкційних наркотиків, відмова від випадкових статевих контактів, використання механічних засобів контрацепції (презерватив), всі інвазивні маніпуляції (ін’єкції, проколювання вух, пірсингу та ін.) проводити стерильним інструментом; переривання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитині можна здійснювати за умови, якщо і мати, і дитина отримують антиретровірусну терапію на стадіях, коли може статися інфікування.
У м. Харкові кваліфікована медична допомога, а також консультації з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу надаються у КНП ХОР «Обласний клінічний центр профілактики і боротьби зі СНІДом», за адресою: м. Харків, вул. Боротьби, 6 (тел. 392-09-08, 392-29-83). До складу закладу входять: амбулаторно-поліклінічне відділення, денний стаціонар, клініко-діагностична лабораторія та кабінет анонімного обстеження.
